Princessa_of_Ice: Мандруючи Україною. Івано-Франківськ.

Опис улюбленого міста, його історія - це окрема тема яка не вкладеться в простий відгук. Його тихі нічні вулички, улюблений парк ім. Т.Г.Шевченка, старовинна велична архітектура,  яка може розповісти про битви колишніх років і становлень наших предків і про те, що тут проживали великі зодчі, письменники, поети , гордий, розумний духовний ореол міста. Це місто виховало і дало Україні великих синів патріотів ВІТЧИЗНИ - захисників української нації та борців за її волю. Але  це окрема і велика тема.

Насмілюся додати   одну цікаву історію, пов'язану з біографією поета Івана-Франка, ім'я якого носить улюблене місто. А історія ця пов'язана з дійсною причиною перебування поета-революціонера в Станіславі. Головна причина приїздів поета в Станіслав - це його нерозділене кохання до доньки польського революціонера Йозефи Дзвонковської, який емігрував до Австро-Угорщину і знайшов притулок у Станіславі.
Йозефа Дзвонковська була молодою гордої шлехеткой, польської патріоткою, з аристократичними поглядами, прихильницею Сінкевича і Міцкевича. Молодь того часу була в неї закохана. Однією з причин відмови у взаємності поетові вважається те, що на цей час Йозефа Дзвонковська вже була важко хвора на туберкульоз. Іван-Франко не знав про її хворобу і написав лист з проханням її руки, але отримав м'яку відмову. Іван-Франко присвятив Йозефі Дзвонковській близько десяти віршів і деякі польською мовою. На жаль, могила Йозефи Дзвонковської зараз запущена, там тільки розсічена плита.

Хочеться також відзначити, що іншою назвою, на яке претендувало місто в 1945 році, могло бути - Сталінокарпатськ, але місцевій та українській інтелігенції вдалося переконати партійне керівництво. У 1962 році у зв'язку з відзначенням 300-річчя Станіслава місто отримало назву Івано-Франківськ.

Це не вірш і не опис, немов у Боплана,
а просто місто ґречності і сентиментів, в якому хтось за курку останню собі «Кобзаря» купував
і де по музиканті бездомнім ліра тривожна зросте;
місто, де від валів — кожна вуличка, мов карамелька:
солодка, недовга й твоя; місто флірту й театру,
де впродовж сотні зим тріумфує «Циганка Аза»;
там, вперше приїхавши, губляться від своїх мам
хлопчики — дикі горішки — й ридають в свої капелюшки; місто твоєї безвусості, де ночував на дивані старім,
із якого пружини, мов круки, вночі вилітали під ребра.
Там ще не розумів, чому скрипку до лівого боку тиснув так,
там інколи з легкістю вірилось в те, ніби ти — подорожник...
Місто юності, ти подорожнику мій невідмовний
з прожилком ратуші посередині.

1984
Малкович Іван :: ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ ЧИ СТАНИСЛАВОВУ

А знаєте чим пахне стометрівка
Коли її розбудить Станіслав?
І як голосить втоптана бруківка,
Лиш тільки б вечір скроні причесав?

А як тримає ритм вокзальне плесо
На перевеслі колій і доріг?
А он манить у храм вечірня меса -
Органний бас мажорно переміг!

Чи бачили, як лебеді танцюють:
Гортають хвилі озера крильми?
А як мости над ріками тупцюють,
Зігнувши руки-спини під людьми?

А хочете…? Чи чуєте? Не треба!
Зайві слова - то ранок приласкав.
Люблю це місто, в нім моя потреба
А Вам також наснився Станіслав?

© Бойчук Оля

http://www.odnoklassniki.ru/charvnemst